Мій біль тобі чужий

мій біль тобі чужий, 

як і я ввесь, 

далекий, як далекі сни, 

ну, чув ти слово "біль" там десь, 

ну, розумієш, що в болі i вони...

а, біль жорстокий спричиня життя, 

суспільство, друзі і сусіди, 

біль - то дорога самозабуття, 

біль- перенесені то біди.

хтось уколов, хтось ущепив, 

хтось вдарив, а хтось ранив словом...

мав ти любити свій народ, 

як і Ісус любив, 

та він Його убив, 

ну, а тебе- побив, 

сказав, що ти- ніхто, 

щоб йшов собі подалі, 

бо ти-старий і не потрібний вже громаді...

промовила щось краля у помаді, 

щось шляхтич вигукнув, 

щось промичав багатий, 

щось цвиркнув поміж зуби

переможець слова...

й замовкло серце, 

і замовкла мова, 

лиш терпкий біль

пронизав біополе...

забулась багатьма вже школа, 

й освіта вища, і культура, 

в руках- лиш гаманець, 

у поступках- бравура...

десь, на селі, в печі, 

чомсь гримнула братвура, 

і біль затих, 

до нової атаки, 

пішов, обпльований, у болі, 

без подяки.

сполохані, піднялись у повітря

птахи, 

і кров`ю всі спітніли лахи...

тобі сказали, де іти-

пограти в шахи, 

поки молитв ще діє аспирин.

увага! біль- на п`ять годин:

ви два- удвох-

ти й біль, 

і біль- один.

Іван Петришин

USA, 27.05.2017