Журба
Олені К
Журба, журба, чомусь одна журба...
І тільки.... наче божий голос з неба-
Козаче сивий, і чого ж тобі ще треба?
Чого ж іще в житті ти не придбав?
Ти ж наче бачив все і все в житті було,
Лиш спогади життя, мов вітерець гортає.
Ти ж знаєш сам - в житті усе буває.
Журба триває поки знову сонце не зійшло...
Але ж, чому непереборная журба
Ще сильне і гаряче серце досі крає?
Чого ж душа надривно так бажає?
І плаче тихо, мов перед дощем верба?
