Яка ж ти довга, найкоротша ніч!

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

Шматки молитви стугонять у скронях…

З чийого ж необачного прокльону

Така ти довга, найкоротша ніч?

Вже збилась з ліку – скільки тих ночей,

В безсиллі домагаючись до Бога,

Я провмирала відчаєм тривоги...

За що ж мені їх стільки, тих ночей?!

Душа сіріє в сутінках палат,

Благаючи весь біль лиш їй віддати…

Не віддає… вигадує розплату

Мій невмолимий особистий кат.

Яка ж ти довга, найкоротша ніч!

Київ, 21.06.2017

Візьміть участь в обговоренні

18.11.2017 18:36 Євгеній Орел => ©

Сильно написаний вірш.
Дай, Боже, авторці великого щастя й творчого натхнення.

14.08.2017 21:09 Наталія Старченко => ©

Дай Боже сили, витримки побільше,
Хай все незгоди проминуть скоріше.

12.07.2017 21:59 Галина Мирна => ©

Галю, меді дуже шкода, що ви переносите якісь муки . Не знаю подробиць, але мені щось підказує, -- тільки не виніть себе за випробування.

12.07.2017 20:43 Надія Крайнюк => ©

Вже все сказали: і про сум, і про сильну енергетику. Дякую за високу майстерність!
Не треба суму.. Хай щастить!

24.06.2017 11:22 Олена Коленченко => ©

Сильний вірш! Зморений болем душі...

Вірш енергетично сильний, бо все щиро, від душі.

Ну звідкіля в таке прекрасне літо береться сум і на сторінки інтернету лине?
З очима повними печалю він перетягує повільно жили в струни, їх тягає,
На них мелодії мінорні виводить, що викликають в горлі відчуття полину,
Під ранок - відпускає. А ввечері, як стукатиме в душу, скажіть йому, що більше вас немає...
Хай десь у іншім місці знайде де грати свої сумні пісні :)

Cильно

Коли читала було відчуття що вірш аж пульсує, така сильна енергетика вкладена в нього. Дуже цікаво.

Відчутно і сильно!..



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ