Не загадав...
з рубрики / циклу «ми»
Так хочеться звичайного тепла
Обіймів щирих і розмов відвертих.
Душа щоб мала дужі два крила
І серце в небеса могла піднести.
Щоб угорі, серед небесних тіл
На хмарах можна було мандрувати
Щоб душу я споріднену зустрів,
І міг життя із нею вікувати.
Я б їй усе життя розмалював
У кольор райдуг і зірок мінливих.
Із ранку і на вечір цілував
І пригортав до серця що є сили.
Так хочеться звичайного тепла...
А навкруги лиш сум, брехня й облуда.
Он ще зоря в падінні догоря,
Не загадав... бо здійснення не буде.
