Чому її тягло до інших?

Чому її тягло до інших? 

Чому не спалося вночі? 

Несло до кінних і до піших, 

Втіха кружляла на межі. 

Кохання серце розпирало 

До чоловіка одного, 

А тіло спокою не знало, 

Щастя жадало іншого. 

Нагадувала спрага п’янство, 

Невмілий пошук забуття, 

Це був не виклик і не чванство, 

Її несло у небуття. 

Близьких втрачала і не дуже, 

Огида жмакала життя.  

Вона знайде щось, надолуже, 

Чи знов порине у ниття? 

Він нависав-вона корилась, 

За горло брав-вона клялась, 

Боротись з тінню заморилась, 

Хоча сто раз уже бралась. 

Потворні образи з дитинства 

В страшних поривах виринали, 

Напевно оргії безумства 

Саме відтіль початок брали.