Марянич Михайло Миколайович Літо
Виходжу знов у світ тіней безликих,
реальностей, які не мають сенсу,
туди, де тчуть з добра підступне лихо
під гаслами технічного прогресу…
Там де палає сонце й нищить совість,
де камінь перетворюють на порох,
де замість кисню у повітрі користь…
Вона є скрізь, є навіть в лисих горах…
І там не літо, а скаженне пекло,
котре гартує кожну ницу сутність…
Тому ти, грішний, і не можеш вмерти,
бо пекло - світлий шлях в не менш світле майбутнє...
>м. Одеса, 5.08.2017р.
06.08.2017 23:06 Ем Скитаній => © |
 ..."крепка как совєтская власть!"...і де ті совіти?.. а оковита і досі валить з ніг...непоборна...може ми ще з тих часів й досі копирсаємося у пеклі?...а не на шляху до нього.... |
05.08.2017 17:49 Каллистрат => Каранда Галина |
 Да, инерция это сила! Тем более, что коммунистов бывших не бывает, а ведь у нас и очильники все компартейные товарищи))) |
05.08.2017 17:21 Каллистрат => © |
Слава КПСС! |
05.08.2017 13:11 Каранда Галина => © |
 цікава інтерпретація пекла... не пункт призначення, а шлях... може, так воно і є... от тільки щоразу, йдучи пеклом до світлого майбутнього, потрапляєм у пекло... |