Шипшиновий дощ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Світанку лагідь по струмках волосся
Стікає теплим доторком дощу,
Крізь тихий шелест крапель шепочу
Про те, що раптом в снах щемких збулося
І в згустках хмар видзвонює луною.
А дощ все росить на шипшини віти
Моє зізнання, сповнене вини.
Забувши про п’янкі рожеві сни,
Вслухаються в дощу відлуння квіти
І звабою тріпочуть запашною.
Мій дощ… Цей посланець нестримний літа…
Його озонні пахощі вдихну,
Й зайду в шипшини цноту запашну,
Де в ніжних крапель літеплі розлита
Мить згуби упереміш з дивиною.
