Троянди
Розтоптані, розтерзані, зім’яті –
Троянди на холодному асфальті…
Негадано-неждано, хтозна, звідки –
Чиєїсь гри німі, безмовні свідки.
А дарував хтось, мабуть, з щирим серцем.
Чому ж тоді так холодно і черство
На глум, ганьбу, на сором – ниць, під ноги?
А богомільні, кажем, вірим в Бога….
Нам прозрівати, нам ще довго зріти,
Щоб зрозуміти, що оці ось квіти –
Це не дрібниця, це не випадковість,
Це наша гідність, ба – це наша совість…
м.Львів, 17.09.2017