Як каміння

Стаючи іншими, 

Стаючи ними

Та залишаючись собою, 

Розчиняючись у неземній красі

Славетних будівель, 

Прекрасних та високих будівель, 

Світлих будівель, 

Читаючи послання міст, 

Шукаючи істину на папері, 

Виживаючи в засніжених містах

Та у горах, оповитих легкістю і красою, 

Стежачи за зростанням дерев, 

Які перетворяться на манускрипти, 

Довіряючи зорям, які падають та підносяться, 

Стаючи парадом планет, 

Ми за силою й витривалістю

Сховаємо свою вразливість, 

Підкреслюючи в мімікрії

слів та цифр

Могутність часу.

Стаючи порядком на тлі хаосу, 

Істиною в темряві, 

Знанням серед невігластва, 

Тихими коліщатками миттєвостей, 

Навіть за сотні кілометрів один від одного

Ми не спимо. 

Ми, як каміння в стінах Тадж-Махалу, 

безцінні.

Одеса, 17.12.2017