07.01.2018 00:25
для всіх
546
    
  7 | 7  
 © Олена Коленченко

А час біжить...

А час біжить...

А час біжить так неслухняно вгору, 

Йому річки підвладні і моря;

Пливе собі, минаючи покору, 

І байдуже, чиє і де ім`я...


І колобродить хвилями по світу, 

Хвилини розсипає, мов дитя...

Отримує поміж людей освіту

І вірить, що немає забуття.


Вночі і вдень відлунням серця б`ється, 

При втомі час сповільнює ходу...

То піснею чарівною проллється, 

То віршем душу зцілить молоду.


І множить хтиво пройдені дороги, 

Прописуючи книгу вікову...

У слові розчиняє всі тривоги

І править, править долю світову...


Минає все... Минає час із нами

У швидкоплині грішного буття...

Буває, що поверне до нестями...

Бува, насипле в жмені каяття....


Та ви лишень йому не відмовляйте

У радостях буремного життя, 

До всесвіту частіше промовляйте -

Хай щастям посміхаються уста!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.01.2018 13:56  Тетяна Чорновіл => © 

Гарне ліричне одкровення. Нехай час крокує в ногу з Вами!

 12.01.2018 21:22  Надія Крайнюк => © 

Оленко! Дуже гарно! Ваш вірш, наче пісня. Хай щастить!

 09.01.2018 16:07  Тетяна Белімова => © 

Час безмежний і водночас дуже обмежений... Такий дивний парадокс... Твір чудовий!