До здійснення
з рубрики / циклу «ПРИТЧІ»
Жінка їхала в маршрутці
Мо, з базару, бо з торбами.
І думки журливі куці,
Ворушила за губами.
Ох, нещасна я. В цім світі
Не зігрію серце й душу.
Всі проблеми розмаїті
Скрізь сама ладнати мушу.
Чоловік мене не любить,
З ним по звичці вік конаю.
Лиш принада ум заступить,
Зрадить знов – напевно знаю.
Діти вчаться, як придурки,
Викликали вже на збори.
Обносилася до цурки,
Бідність, стерті геть підбори…
У думок сумній слабинці
Ледь слізьми не залилася,
Та схопилась на зупинці
І на вихід подалася.
З нею янгол непомітно
Вітром пурхнув теж у двері
І розтав умить безслідно
У небес яснім етері.
Міркував у крил розмаю:
– Я за Вишніх Сил наказом
Жінці цій сповняти маю
Всі її бажання з часом.
Сповню й це все, хоч не ясно,
Нащо губить душу й гідність.
Тож, до здійснення: – Нещасна…
Зрадить знов… Придурки… Бідність…
