02.03.2018 10:45
для всіх
133
    
  3 | 3  
 © Славомир

Адамо

Адамо

Я сьогодні не один -

Адамо і лезо свічки...

Розмальовує камін по стіні

розморожені пісні,  

візерунки потойбіччя,  

бризки полум`я з полін

на стіні.



А за ним шепоче сніг

в унісон із Сальваторе,  

як колись він вперше ліг

на плече.

І залишив тихий щем...

Лиш мелодія повтором

по щоках забутих слів потече.



Риски-зморшки від років

на обличчі у гітари,  

від вогню беззвучний спів -

полиск струн.

Ноти-діти по листу,  

над еспрессо - цівка пари.

...Сірим попелом дотлів

тихий сум.



США, 21.03.2010 р 17.00

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.03.2018 09:55  Каллистрат => © 

Ага! СОХРАНЯЕТ СТЕНЫ ОТ СЫРОСТИ, А ВАС ОТ РЕВМАТИЗЬМА!)))
Вот умели раньше делать хоть что-то красивое и полезное, а нынче одна реклама по радио и та про импотенцию. Куда мир катится, непонятно)))

 02.03.2018 20:12  Каллистрат => © 

И вам спасибо за доброе обращение)))

А вот, когда я слышу слово романтизьм, так я в нём  всегда чую и год разлива и время выдержки)))

 02.03.2018 12:21  Каллистрат => © 

Всё чудово пан Славомир, а вот за Адамо отдельное спасибо!
Где мои семнадцать лет...))) До сих пор люблю его слушать, а какие девочки тогда были, что и слов не подобрать)))
Слава богу, хоть снег нынче выпал такой , как раньше, а то совсем уж какие-то другие времена:))))