Квінтесенція смутку
Ось і все відбулось.
Так кохання зникає завжди,
Мов у воду шубовсть-
Тільки кола пішли по воді.
Оболонка- не суть.
Ніби піна на каві лате.
І лелеки несуть
Незачатих до раю дітей...
І тумани сумні
Слід за ними, мов дим на поля.
Дим загаслих огнів
Тих сердець, що згоріли дотла,
Віднесе, мов Гольфстрім,
Вкриті душі сирітським рядном...
Інверсійністю рим
Ми дописуємо все одно,
Що не треба нести
Цвіт надії до щастя гори...
Щастя втоплене, ти
У воді не спливи догори,
Серце втомлене, ти
У багатті розлуки згори,
І в минуле листи
Поминальним вогнем забери.
