Зумієш, так утіш...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Злотії гори»
«Сумеешь, так утеш…»,
«Златые горы»
Зумієш, так утіш
І стиш мої ридання.
Та де! Надій сильніш
Думки і споминання.
Їх ворон береже
У лісі самотою,
Де лід ніколи вже
Не хлинеться водою.
Під мерзле темне скло
Болота льодяного
Заховане тепло
Несказаного слова.
_
Сумеешь, так утешь
И утиши рыданья.
Увы! Сильней надежд;
Мои воспоминанья.
Их ворон бережет
И сам, поди, не знает,
Что лед лесных болот
Вовеки не растает.
Под черное стекло
Болота ледяного
Упрятано тепло
Несказанного слова.