Відлуння сну
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Присмеркове тло
Ніч вихитує в вікні
З морозцю в снігу
Первоцвітної весни.
Сонце вже зайшло
В зір суцвіття запашні –
Мить цю дорогу
Манівцем не промини.
І нехай з узбіч
Ціплять сумніви, проте
Їм спливти в весну
Талим снігом без жалю.
Чуєш? Квітне в ніч
Тиші марево густе.
Лиш відлуння сну
Десь шелеснуло: – …люблю…
