Просто говори
Він знов благає: "Просто говори,
Про все на світі, лиш би тебе чути.
Словами мою тугу розірви,
Налий у мене слів, немов отрути".
Він просить голосу, він просить глибини,
Без значень, змісту, ярликів і дати.
"Я говоритиму, та ти мене спини,
Щоб ще хвилину встигли помовчати".
"Я хочу чути тембр твоїх думок,
У мить, коли нема очей твоїх навпроти.
Ти знову плакала, бо голос твій промок,
Ти важко дихаєш в уривчасті звороти.
Ти кажеш, що у вас ідуть дощі,
Нема тепла, не справдились прогнози.
Я ж чую лиш, як із гарячих щік
Ти вкотре витираєш дрібні сльози".
Він знов благає: "Просто говори,
Впусти мене ще раз в свою тональність!
Здається, що я сам тебе створив,
Бо чи ж кохати голос - то реальність?".
