Не повернувся свій - взяла чужого
Вона пірнула у кохання водограй,
До дна дістала й виплила нагору,
Забула в радості себе, і рідний край,
Назад в минули не знайде стару дорогу.
У хмари несли дужі відчуття,
Вбирала всю до крихти насолоду,
Не знала ні журби, ні каяття,
Після скитань приймала нагороду.
Засуджувати ми не мали права,
Прохати, щоб спинилась, не могли.
Остання у житті була розрада,
Після страхіть, неправди і біди.
Не повернувся свій-взяла чужого,
І з ним шукала гострі відчуття,
А та, що залишилася без нього,
Повторить помилки з її життя.