Як зібрати назад свій розламаний світ
Ти до мене прийшов і невдало сказав:
«Я тебе не забув, бо з тобою не спав»…
Дивина та й усе, хіба враз розбереш,
Де своє загубив, де чуже віднайдеш.
Було тіло міцне, врода, як з полотна,
А життя довело, що в душі пустота,
Ти у вихор підняв сотні бідних дівчат,
А вкінці зрозумів, що собі вже не рад.
Вранці кволо устав, озирнувся навкруг,
Та утратив єство і не знав, хто твій друг.
Ти жіноцтву себе по шматочку роздав,
А з собою в життя ні одної не взяв.
Як зібрати назад свій розламаний світ,
Обережно пройти до межі своїх літ ,
Чи когось хоч любив? Та облич вже нема,
Біля тебе лиш страх, біля тебе пітьма...
Щоб відмити себе по кісткам розкладеш,
Перевіриш усе, кожну з них перетреш,
В двері разом ввійдуть розум і каяття.
І нарешті вдихнеш своє справжнє життя.
