І знов дощить, і знову вітер
І знов дощить, і знову вітер
Загнав розбещених людей
Себе не здатні ще зігріти,
Зарано злізли із саней.
Зимою, мабуть, нагрішили,
Сказали злі комусь слова,
Теплу віддатись поспішили,
Розгнівалась весна нова.
В природи треба вибачатись
За те добро, що не цінили,
В негодах щиро розібратись,
Доки весну в собі не вбили.
Повернеться обличчям травень,
Притулить грішних до грудей,
Хто винен був, а хто був правий
Спитає літо у людей.