Не перша весна
з рубрики / циклу «Все і всі»
Вже не вперше весна
Своє плаття дістала із шафи.
І накрила сади і поля
в зелень, й білим намітила цвіт.
А ти й досі свій слухаєш розум,
А ти й досі закута до жаху,
Що кохання обман або гра,
Що кружляє пелюсткою з віт.
Я ще й досі люблю
Твої очі і губи солодкі.
Минула давно не перша весна.
Твоє все окриля,
і підносить у небо високо...
Дні такі невловимо короткі,
У бажання б пірнути,
а вже душу притисло до дна...
Світе, розум твій де?!
Де ти щирість і людяність втратив?
У сірості стін чом затер почуття?
Люди в щастя не вірять,
і гасне романтики кратер,
Квітень дарма дарує напевно
квітам нове чудове життя?!...
