Як натомлюсь від суєти...
Як натомлюсь від суєти,
Збирати квіти треба йти.
У полі квітка чи в саду –
В ній спротив тузі я знайду.
І, втішившись, позаздрю їй –
Безмовній подрузі моїй.
Насправді, квітка не німа,
Та цей секрет і жартома
Нікому я не доручу.
Збираю квіти – і мовчу.
_
Я устаю от суеты
И ухожу сбирать цветы.
Я нахожу в любом цветке
Сопротивление тоске.
И я завидую ему –
Немому другу моему.
Цветок не вовсе даже нем,
Но этих специальных тем
Касаться нынче не хочу.
Цветы сбираю – и молчу.
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На обриві / Філософський вірш | Тетяна Чорновіл». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вишневий ноктюрн / Ліричний вірш | Тетяна Чорновіл».