Вітер спогадів
вітер спогадів... -
це коли
всюдисуща дрібна комашня
дзиготливо вертлява між віт,
які листям у шепоті сповіддю,
одою сонцю,
піднесеності
і падінть;
і миттєві у злетах і з"явлень
непосидющі над берегом озера
бабки меткі -
гвинтокрилам подібні,
барвисто леліють у русі
безклопітні;
і метелики спурхують
подувом легким
у день сьогодення
з долоні століть
як літери мовлень
у безголоссі
предтеч;
і розгойдані вітром
знедолені квіти
у сітях майстерних
швидких павуків,
що у схові на лов,
у чеканні на здобич... -
затінені тим павутинням
сонно і сумно
замріяні квіти
у дивній красі...
вітер спогадів -
це ще коли
біг малюка
босоніж в росі
із радісним сміхом
в обійми зорі
малюнком у рамці веселки
у час швидкоплинної зливи
у блискавках,
громом у світ;
коли зустрічі і ролучання,
кохання доріжкою в обрій
місячносяйний
в безмежність відлунь,
відзеркалень
і явлення зримі, які
поглинуті пилом подій;
і коли у хмелю
від кохання оманного,
з болю
затьмарений світ
і примарний,
і марний,
і такий неможливо
настирно нестерпний
гучний його гуркотом крик...
вітер спогадів -
це ще коли
в очі розплющені
кулі на виліт в минуле,
майбутнє в пітьмі
і вітер шалений
крізь очі прострелені
там,
у руїні забутого дня,
що олжею в байдужість
у сьогоденні,
яке метушливе
і боязке...
вітер спогадів -
це коли............
