Місячної ночі...
в бентежній тиші -
спогади пред очі.
мов книжні сторінки
розгорнуті у попіл в попелищі,
один за одним,
в небуття.
той сірий попіл невагомо
на крилах темних враз
подовжений у світ
ілюзії,
фантазій і оман... -
там всі шляхи
у заростях тернових.
і лабіринти хитрі там
в безвихідь,
в кут глухий,
у загадку
і страшну таємницю.
там з вишкіром,
з хихиканням рипливим
з гидот гидота - зрада!
аж зашкарубла вся у злі
сестра терору, вбивств і воєн -
середній палець від її руки
у світ обіцянкою миру в сьогоденні.
там схід і захід сонця день у день -
лиш мить одна єдина.
і зорепад
надій і мрій,
безмовний сум,
кохання,
розпачу,
безглуздості учінків...
в уламках часу там
мигтіння тіней і облич
знайомих і чужих,
незнаних,
милих,
осоружних,
з ворожим вереском погроз,
пітьма і холод...
...холод...
усе життя у спогадах подій... -
лиш мить і крапка поміж зір,
в безмежності життів,
в бентежній тиші місячної ночі.
