01.09.2018 13:50
для всіх
245
    
  4 | 4  
 © Савчук Віталій Володимирович

Мацаю небо...

Мацаю небо...

з рубрики / циклу «Все і всі»

Стерплими пальцями з острахом мацаю небо

Небо на дотик як камінь, халепа. 

Штрикаю поглядом жовте, розпечене око. 

Око скупиться на сльози, - скіпа. 

Вітер по степу гуляє у піжмурки з пилом. 

Пил до легень розпеченим шилом. 

Щелепи міцно затисну, щоб більше не дихать. 

З розуму щоб до строку не з`їхать. 

Земле, благаю на бога, крутись врешті швидше. 

Хай врешті вечір схололо задише. 

Хай з неба рясно посиплються крапельки-зорі. 

Щоб у очах стали сльози прозорі. 

Хай з краю неба шкіриться місяць, - байдУже. 

Сльози від щастя наповнюють... 

і ніколи не душать! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.09.2018 08:58  Тетяна Белімова => © 

Нічого собі, Віталію))))) Це щось новеньке! У плані поетики... Несподівано і цікаво! Чекатиму нових таких творів))))))))