11.09.2018 22:26
for all
297 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Савчук Віталій Володимирович

І все таки осінь...

І все таки осінь...

І все ж таки осінь... 

І крутяться листя приречено. 

У трубах зіржавілих сумно сурмить саксофон. 

І цілиться дощ небезпечно 

У серця незриму мішень... 


І знову тумани... 

Обплутають тіло так тихо. 

Та яблук достиглих між ночі розкотиться звук. 

А літо ще з придихом диха 

Мій розум надія дурманить... 


Згасає багаття... 

У небо злітають жарини. 

Напевно намріяли стати поближче до зір. 

Зів`ялі чарівні жоржини 

Та плентає далі життя... 

Публікації: Савчук Віталій Володимирович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 16 | Знайдено: 94
Автор: Савчук Віталій Володимирович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Все і всі;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.09.2018 09:35  © ... => Тетяна Ільніцька 

А ти не замислювалась над тим, що осінь це рідна сестра вечора? ) не можна зразу так - бах і ти вже спиш! треба вкластися, зменшити активність, поміркувати над минулим часом, зробити певні висновки, а вже потім заснути! так от саме осінь і дає нам цей час...)) а потім ніч(тобто зима!) і ми впадаємо в анабіоз! ))) 

 12.09.2018 08:29  Тетяна Ільніцька => © 

Знову осінь... Так не чесно! Щойно життя налагодилося - знову ця осінь... Принесла нелегка(((( 

Нумо всі в Каліфорнії, де нема ні снігу, ні холоду, ні печалі, ні жалю!