Кукурудза
Десь далеко дитинство, спекотні серпневі дні…
Твій сусіда вже їв кукурудзу, а ти – ще ні.
Час тягучий все квапиш, чекаєш на вихідні:
«У неділю матуся, нарешті, купить й мені!»
На заводі матуся весь тиждень – ото біда.
Запитаєш у мами: «Чом ти не герой труда?»
А вона засміється: «Героїв не всім не дають.
Це лише для дядьків, що із майстром горілку п’ють!»
В вихідний з нетерпінням ти маму додому ждеш,
Сил немає чекати! Стрічати до мосту йдеш.
Заглядаєш у сумку і бачиш: лежить вона –
Та «цариця полів» довгождана, така смачна!
На плиті у каструлі пшеничка гарно пахтить.
Ну коли вже наступить ота насолоди мить,
Щоб зернятка жовтенькі згризати із качана?
Може, ще не зварилась? Ура! Готова вона!
Літній спомин дитинства лишивсь на довгі роки.
В тих дітей вже онуки, пішли назавжди батьки,
Ти умієш давно кукурудзу зварити сам…
А смачніша ота, з добрих рук наших любих мам!
м. Харків, 01.09.2018
