Ця незахищеність буття...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Високі широти»
«Незащищенность бытия»,
«Высокие широты»
Де горе спите вволю,
Вселяє в душу відчуття
Запеченого болю,
Не тільки грубістю образ,
Безжальних суджень навіть,
Зневажить подих може враз,
Позір незграбний ранить.
Боюсь, напевне, лиш того,
А не сваволі ради,
Торкнутись серденька твого,
Щоб болю не завдати.
І вірш цей мій заледве зміг
Додати слів до ладу
У ніжних почуттів твоїх
Довірливу принаду.
_
Незащищенность бытия,
Где горя слишком много,
И кажется душа твоя
Поверхностью ожога,
Не только грубостью обид,
Жестокостью суждений,
Тебя дыханье оскорбит,
Неловкий взгляд заденет.
И, очевидно, оттого
Совсем не в нашей воле
Касаться сердца твоего,
Не причиняя боли.
И тяжело мне даже стих
Бросать, почти не целясь,
В тех детских хитростей твоих
Доверчивую прелесть.