За гріх цей не каюсь
Світанок в садах Тегерана,
Намаз прославляє Аллаха,
На килимі Персії панна
Голубить мене наче шаха.
Хвилююсь, бо майже піввіку
Блукаю по грішному світу,
А ще не торкавсь таких ягід,
Нектару не пив з цього цвіту.
Розхристана скромність дівоча
Й відчинені настіж всі двері,
До стогону й крику охоча,
А стіни тоненькі в готелі….
Іран такий гріх не прощає,
«Тихіше», – вуста їй стискаю.
«ас-Субх» голосніше лунає,
Молитва Богині: «Кохаю…».
Пробачте, Єгово, Аллаху,
Не вам, а коханню вклоняюсь,
Ведіть мене навіть на плаху,
Та я за цей гріх не покаюсь.
Цюрих-Біль/Бієн-Устер-Стамбул-Гьорємє 05-11.11.2018
