01.12.2018 23:11
Без обмежень
74 views
Rating 5 | 6 users
 © Надія

У нашому саду достигли вишні














Ващеня Іван Петрович

6. 02.1975 – 18. 06. 2014




Народився: с. Тельчі, Мановицький район, Волинська область


— У нашому саду достигли вишні,

Давно вже косовиця почалась.

Розквітли в квітнику троянди пишні.

Як жарко! В літнє платтячко вдяглась!


До тебе лину я щодня думками.

Колись, таки, закінчиться війна?!!

Готуюсь зустрічати з рушниками, 

Та доленька щось журиться сумна...


В «Новинах» ми страшну почули звістку,

Десь в танку підірвався екіпаж…

І враз у квітнику зачахли квітки…

— Ні! Ні! Не може бути! — Репортаж…


На жаль, Іванків "кінь" в кільці ворожім,

Розбиті вщент приціли й перископ.

І розстріляти танк не може…

Невже підвів Іванка гороскоп?


Вже близько підійшли сепаратисти.

Яскраве літнє сонечко сліпить.

Птахів маленьких чути срібні свисти…

Бажання неймовірне ще пожить…


Неначе фільм, життя перед очима:

Батьки, дружина, діти, вся рідня…

Смерть обрано з молодшим побратимом.

Наказ лунає: — Знищити «коня»!!!


Потужний вибух!

— Прощавайте, рідні!..

Чекатиму вас біля входу в рай.

В минуле піде час лихий і грізний,

В країні буде чистим небокрай!


05. 07. 2017 рік

Світлина з інтернету

********************************

167. Ващеня Іван Петрович — солдат Збройних сил України.

Мобілізований, механік-водій танку 51-ї механізованої бригади. 18 червня 2014 року на околиці Станиці Луганської танк Т-64Б 51-ї бригади потрапив у оточення терористів. Снайпери противника порозбивали приціли і перископи. Машина опинилася в безпорадному стані, стріляти було можливо тільки навмання. Перед тим, як розбили прилади командира танку, він встиг помітити гранатометників, що ховались неподалік. Екіпаж зробив декілька пострілів у бік ворога, але не влучив. Щоб не віддати бойову машину в руки сепаратистам та не здаватися у полон, екіпаж прийняв рішення підірвати танк. Разом з Іваном Ващенею загинув командир танку Крохмаль Володимир Антонович.

Похований Іван Ващеня у рідному селі Туричани.



Смт Шевченкове 05. 07. 2017 рік




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.12.2018 20:25  Олійник Володимир Ів... => © 

П.Надія,вірш,то бомбезний,а в душі тривога.Жаль,але саме він пішов на таке.І скільки це буде ще тягнутися.Слава героям!Спасибі за таке класне творіння. 

 05.12.2018 19:25  © ... => Серго Сокольник 

На жаль, вони вмирають. А живими залишаються в нашій пам`яті. І поки ми живі, залишатимуться живими і вони.
***Дякую за відгук!.  

 04.12.2018 02:13  Серго Сокольник => © 

Герої не вмирають... 

 03.12.2018 09:53  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую Вам, пані Тетяно, за співчуття, за розуміння. Знаєте, я поки написала, наплакалася й сама. Не можу сприймати спокійно повідомлення про загибель наших воїнів. Не можу пояснити того, що відбувається. ХХІ століття, бурхливий розвиток НТР і отаке варварство поруч... Не розумію!!! Куди скотилася мораль?! Не розумію!
Сподіваюсь, що винні у цих злочинах над людством будуть покарані.  

 03.12.2018 09:28  Тетяна Ільніцька => © 

Неможливо читати. Царство Небесне всім захисникам Батьківщини і Вічна Пам`ять. Сподіваємося, що окрім людського суду, ще й буде вищий Божий суд для катів України. 

 02.12.2018 17:30  © ... => Борис Костинський 

"Поки українці, в переважній більшості, вважають власне(шкурне!) важливішим за національне, держава все ще може бути втрачена"
Цілком підтримую ці слова Портнікова. Тому що це дійсно так. Таких прикладів бачу на місці дуже багато.
Дякую за коментар. Будемо сподіватись на краще.  

 02.12.2018 00:44  Борис Костинський => © 

Оце і є НАЙСПРАВЖНІСІНЬКІ герої! Підірвати себе, аби не йти у полон, можуть виключно люди, для котрих ЧЕСТЬ та ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ`ЯЗОК є вище усього, включаючи і власне життя. Вічна слава УКРАЇНСЬКИМ ГЕРОЯМ!

Вельми симптоматично, що в сучасній Україні отакі подвиги майже не обговорюються в сім`ях, бо всі зайняті власними справами. Вчора слухав інтерв`ю з Віталієм Портніковим, де він сказав те, про що я кажу вже давно: поки українці, в переважній більшості, вважають власне(шкурне!) важливішим за національне, держава все ще може бути втрачена.

Публікації автора Надія

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо