01.12.2018 23:11
для всіх
347
    
  6 | 6  
 © Надія Крайнюк

У нашому саду достигли вишні

У нашому саду достигли вишні













Ващеня Іван Петрович

6. 02.1975 – 18. 06. 2014




Народився: с. Тельчі, Мановицький район, Волинська область


— У нашому саду достигли вишні,

Давно вже косовиця почалась.

Розквітли в квітнику троянди пишні.

Як жарко! В літнє платтячко вдяглась!


До тебе лину я щодня думками.

Колись, таки, закінчиться війна?!!

Готуюсь зустрічати з рушниками, 

Та доленька щось журиться сумна...


В «Новинах» ми страшну почули звістку,

Десь в танку підірвався екіпаж…

І враз у квітнику зачахли квітки…

— Ні! Ні! Не може бути! — Репортаж…


На жаль, Іванків "кінь" в кільці ворожім,

Розбиті вщент приціли й перископ.

І розстріляти танк не може…

Невже підвів Іванка гороскоп?


Вже близько підійшли сепаратисти.

Яскраве літнє сонечко сліпить.

Птахів маленьких чути срібні свисти…

Бажання неймовірне ще пожить…


Неначе фільм, життя перед очима:

Батьки, дружина, діти, вся рідня…

Смерть обрано з молодшим побратимом.

Наказ лунає: — Знищити «коня»!!!


Потужний вибух!

— Прощавайте, рідні!..

Чекатиму вас біля входу в рай.

В минуле піде час лихий і грізний,

В країні буде чистим небокрай!


05. 07. 2017 рік

Світлина з інтернету

********************************

167. Ващеня Іван Петрович — солдат Збройних сил України.

Мобілізований, механік-водій танку 51-ї механізованої бригади. 18 червня 2014 року на околиці Станиці Луганської танк Т-64Б 51-ї бригади потрапив у оточення терористів. Снайпери противника порозбивали приціли і перископи. Машина опинилася в безпорадному стані, стріляти було можливо тільки навмання. Перед тим, як розбили прилади командира танку, він встиг помітити гранатометників, що ховались неподалік. Екіпаж зробив декілька пострілів у бік ворога, але не влучив. Щоб не віддати бойову машину в руки сепаратистам та не здаватися у полон, екіпаж прийняв рішення підірвати танк. Разом з Іваном Ващенею загинув командир танку Крохмаль Володимир Антонович.

Похований Іван Ващеня у рідному селі Туричани.



Смт Шевченкове, 05. 07. 2017 рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.12.2018 20:25  Олійник Володимир Ів... => © 

П.Надія,вірш,то бомбезний,а в душі тривога.Жаль,але саме він пішов на таке.І скільки це буде ще тягнутися.Слава героям!Спасибі за таке класне творіння.

 04.12.2018 02:13  Серго Сокольник => © 

Герої не вмирають...

 03.12.2018 09:28  Тетяна Белімова => © 

Неможливо читати. Царство Небесне всім захисникам Батьківщини і Вічна Пам`ять. Сподіваємося, що окрім людського суду, ще й буде вищий Божий суд для катів України.

 02.12.2018 00:44  Борис Костинський => © 

Оце і є НАЙСПРАВЖНІСІНЬКІ герої! Підірвати себе, аби не йти у полон, можуть виключно люди, для котрих ЧЕСТЬ та ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ`ЯЗОК є вище усього, включаючи і власне життя. Вічна слава УКРАЇНСЬКИМ ГЕРОЯМ!

Вельми симптоматично, що в сучасній Україні отакі подвиги майже не обговорюються в сім`ях, бо всі зайняті власними справами. Вчора слухав інтерв`ю з Віталієм Портніковим, де він сказав те, про що я кажу вже давно: поки українці, в переважній більшості, вважають власне(шкурне!) важливішим за національне, держава все ще може бути втрачена.