Рве, шарпа вітер
Рве, шарпа вітер слова на шмаття,
А ніч шепоче: — Не буде щастя…
— Дозволь, мій вітре, його любити,
Бо я не зможу без нього жити.
Не гнівись, нічко, тебе благаю,
Лиш з тим козаком побратись маю…
— Тебе чекаю, моя ти люба,
Там, де і завжди, там біля дуба.
Яка ж ти гарна! І серцю мила.
Мене, я хочу, щоб ти любила.
— Я добре знаю, що я красуня,
Приходь, козаче, туди, де клуня.
До ранку будем удвох з тобою,
Нас ніч прикриє темною млою.
Козак дівчину привів до ганку...
Співали півні... Аж на світанку.
— Це — мій коханий, не лайте, мамо!
І я — кохана його, так само.
Змирився тато, змирилась мати.
Дали вже згоду весілля грати!
16. 12. 2014 рік
Фото з інтернету
Смт Шевченкове, 16. 12. 2014 рік
