Продовження поеми "Три крапки.."Про справжній НАРОД і продажну "еліту" в Україні
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Х
Надвечір’я рожеве… Спалахує в небі літак…
Вітерець не колише топольку – зелену, весняну.
Міст Південний гуде… Доле, дай мені знак:
Що там далі, попереду… Що з Україною стане?
XІ
«Ось вам Томос і безвіз – люди дорогенькі!»
Петрик наш уже підріс, вже він не маленький.
Розуміє, що усе йде з-за океану…
Ні, він задніх не пасе, хоч од ВЛАДИ – П’ЯНИЙ.
Вірить тільки Сатані, наче рідній мамі…
На війні, як на війні: мов у темній ямі.
Обкрадає брата брат – в нашій Україні…
На Хрещатику – п а р а д, в хаті – сиротина!
Щось загрались у війну праведні та грішні…
Заганяють у труну матерів невтішних.
XІІ
Поплатишся, Європо ти пихата,
За біди й бідність… І скажені трати!
Замовчуваний наш Голодомор…
За безпросвітний, темний коридор,
Куди женеш – мільйонами – народи…
БЕЗ КАЯТТЯ ЖИВЕШ.
НЕ ЗНАЄШ БРОДУ.
XІІІ
Дніпрові води – вшир, Дніпро роздався,
Стихія поглинає береги…
Мій Києве, мій друже дорогий,
Із тебе враг століттями знущався!
А ти – живий… Ти – вічний, мов вода,
Виблискуєш на сонці, мов слюда…
Дніпро, старий і юний, мерехтить,
А в нього на колінах Либідь спить.
Тут – Батьківщина, отчий мій поріг…
Шануймося… Вертаймо… До своїх.
Відтак – коріння Роду захистим…
Вертаймося… Душа – не білий дим!
XІV
Дніпрові води вже спадають,
Вже хвилі піняться не так…
Терпіть несила цей б…к,
Але – терпи… «Еліта» грає –
У підкидного, в піддавки,
Скажено ріжеться у покер...
За спинами – ХИТРЕНЬКИЙ д ж о к е р,
А ЛЯЛЬКОВОДИ? Знов "братки".
Десятиліттями жирують,
Беззахисний народ мордують!