Від нудьги перегортав сторінки
Від нудьги перегортав сторінки,
Неуважно, поквапом читав,
А на дворі падали сніжинки,
Листопад на зиму поглядав.
Нецікаве, неправдиве чтиво –
У ніщо прожовував рядки.
Може я і був колись щасливим
В ті далекі молоді роки,
Де книжки читалися запоєм,
Де душа злітала, наче птах,
Де завжди могли втримати двоє
Свій вітрильник на семи вітрах.
Хто б сказав, куди воно зникає,
У якій розчиниться воді?
Я не знаю, друже, я не знаю.
Тільки шкода роки молоді.
