Життя віддав за Україну
Нещодавно вийшов з друку збірник віршів
Віктора Залевського "Мені не все одно", перекладених
українською мовою. До нього увішли
чотири моїх переклади. Ось один з них.
Автор перекладу Надія Крайнюк
Буває так, що день доладний
Тривожна звістка перетне.
Зсудомить серце біль нещадний,
І горло спазмами крутне.
Сьогодні маму сповістили,
Що смерть прийняв геройськи син.
Рукою очі затулили —
Вже їм не бачить неба синь…
Любив помріяти в дозорі,
В нічну вдивляючись імлу,
Про відпочинок свій на морі
І про пробіжку по селу.
На холоді про літо мріяв,
Як мрієм всі, до речі, ми,
І щоб ніхто на світі білім
Війни не знав, а був би мир.
Про щастя мріяв він і спокій,
І про міста, де не бував.
Забути мріяв дні жорстокі,
Коли з ордою воював,
Про свято після Перемоги,
Про тих, кого він так любив…
Він мріяв… Снайпер із залоги
Ті мрії пострілом убив…
І ось тепер над узголів’ям
Невтішно плаче вся рідня.
Звалилось горенька безмір’я —
Бійця оплакують щодня.
В очах батьків життя завмерло,
Навік закарбувався страх.
Тепер син числиться в померлих…
Лишився замість нього прах.
Його закриють в домовині
І цвяхи по краях заб’ють,
Як гуркіт грому для хлопчини —
Прощальний, траурний салют.
Був зовсім юним хлопчик той.
Морпіх цей справжній був Мужчина!
Наш Українець! Наш Герой!
25. 03. 2019 рік
Світлина автора публікації
*********************************
Оригинал.
Автор Виктор Залевский
Бывает, что и день погожий
Дурная весть перечеркнет
И сердце болью покорежит,
И горло спазмами сведёт...
Сегодня Маму известили,
Что сын геройски принял смерть.
Его глаза рукой закрыли,
Им больше в небо не глядеть.
А он ведь так любил в дозоре,
В ночную вглядываясь мглу,
Мечтать об отдыхе на море
И о пробежке поутру.
Мечтать на холоде о лете...
Как, впрочем, все мечтаем мы.
И чтоб на этом белом свете,
Был мир и не было войны.
Мечтал о городах далеких,
Где он, покуда, не бывал...
Мечтал забыть о днях жестоких
Когда с врагами воевал.
Мечтал о домике, о саде,
И обо всех, кого любил....
Да русский снайпер был в засаде,
Мальчишку выстрелом убил.
И вот теперь у изголовья
Рыдают бабушка и мать...
На них свалилась глыба горя,
Их боль в словах не передать
У них в глазах остекленевших.
Запечатлилась скорбь на век.
Теперь вот числится в умерших.
Их самый близкий человек.
Его накроют крышкой гроба,
И гвозди по краям вобьют.
И прозвучит раскатом грома
Прощальный, траурный салют
Он отдал жизнь за Украину,
Хотя и юный был такой.
Он показал себя Мужчиной,
Морпех, Украинец, Герой.
Смт Шевченкове, 25. 03. 2019 рік
