08.09.2019 22:55
для всіх
205 views
    
  5 | 5  
 © Олена Коленченко

Незрима грань

Незрима грань

Ця ніч була, немов не спите диво, 

А ще ж ясна – хоч зіроньки збирай.

І праглось так відчуть себе щасливо.

Хотілось в рай.


Опале листя не зазнає втоми.

Одквітла квітка не прикрасить дім.

Та звідки ми прийшли? Навіщо? Хто ми?

У світі цім.


Ця ніч веде стежиною в нікуди.

Слова не зцілять рану у душі.

Давай хоч трішки, трішечки побудем

На цій межі...


Що розділяє ніч і ранок ранній.

Нам залишає спогад, як вогонь.

Везувій з дивним іменем Кохання –

З твоїх долонь.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.09.2019 16:59  © ... => Серго Сокольник 

І Вам спасибі за відгук!

 15.09.2019 16:58  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую, шановний Олександре Миколайовичу! Щиро вдячна за Ваш диво-відгук))

 15.09.2019 16:57  © ... => Тетяна Чорновіл 

Щиро вдячна за тепло Вашої душі! Обіймаю!

 15.09.2019 16:56  © ... => Тетяна Белімова 

{#} Дякую)

 15.09.2019 16:54  © ... => Тетяна Белімова 

Так, Танечко! Диво розтане.... Але вірш житиме вічно!)

 15.09.2019 16:53  © ... => Каранда Галина 

Дякую від щирої душі!

 11.09.2019 22:29  Каранда Галина => © 

Сподоболося! І зміст, і форма!

 10.09.2019 08:21  Тетяна Белімова => © 

Красиво! Як нічне видиво, чарівне тим, що зранку розстане без сліду))))

 10.09.2019 08:09  Тетяна Чорновіл => © 

Чарівна і загадкова поезія,
як неспите диво слова.

 09.09.2019 09:40  Панін Олександр Мико... => © 

Ніч назавжди на землю не прийде,
Страждання безперервно не страждає.
Одквітла квітка мріє і живе.
В ній блискітки життя
Ніколи не згасають ...

 09.09.2019 00:35  Серго Сокольник => © 

Гарно і жіночно... Дякую, Олено)