Я маю ще шанс

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

Я знову вдихаю самотність.

Ви скажете – Годі вже! Досить!

Куди ділась вся твоя сутність?

Тебе не в ті хвилі заносить!..

І знаєте?.. Ви, мабуть, праві.

Заплутались всі мої фрази:

Пливу не у річці, а в лаві;

Дарую не квіти, а вази.

І бийте мене хоч до крові,

Хоч вбийте і викиньте з даху,

Порвіть всі вірші й киньте псові,

Забудьте мене, як невдаху...

За вами я тінню ходити не буду.

У голови ваші слова не вплету.

Хоч вірте, хоч ні, та гірше не буде.

Не варто чекати на воду з піску.

Схо́дити вниз завжди легше ніж вгору.

Життя – це постійна гра в преферанс.

Але "надія" ще в скриньці Пандори,

Я бу́ду завжди́ залишатись собою,

Хоч як би шляхи не ламалися.

Я знаю – це важко до болю,

Та, мабуть, я все таки справлюся.

м. Борщів, 11.09.2018