Ганна Коназюк Котики вербові
Котики вербові, котики пухнаті
В кришталевій вазі, в материній хаті.
В залі з підвіконня зазирають в шибку,
Чи, бува, здалеку донечок не видко.
Котики вербові, котики з-над Бугу
Викликають радість, й одночасно тугу.
Що не вернуть роки, там де я дитина,
Де була уповні вся моя родина.
Котики вербові у метро "Почайна"
Продає старенький дешево, звичайно.
Я куплю букетик і поставлю в вазу
І весна у серце увійде одразу.
Київ, 03.03.2020
30.08.2022 20:09 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Щемно і Дуже вправно! Здоров`я Вам і удачі! |
27.03.2020 15:19 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Співзвучне ❤️ |
03.03.2020 20:44 Панін Олександр Мико... => © |
 Гарні котики, |
03.03.2020 18:51 Світлана Рачинська => © |
 Аню, цей неймовірний вірш може доповнити лише твоє трепетне прочитання, яким ти нас потішила! Неймовірно гарно, поетко! В Улюблене, без слів... |
03.03.2020 14:31 Каранда Галина => © |
 дуже сподобалося! Щемно... |
03.03.2020 07:05 Савчук Віталій Волод... => © |
 чудові рядочки... |
03.03.2020 02:58 Борис Костинський => © |
 Але до сліз довели, пані Ганна! Ваш вірш - шедевр! В такому коротенькому творі Ви змогли сказати і показати купу всього! Тут і пекуча ностальгія за дитинством, і біль за втраченими близькими, і, наостанок, - картинка суворої реальності українського буття - дідусь продає букетик котиків у метро, продає задешево, бо треба заробити хоча б щось... Аплодую, пані Ганна! Аплодую щиро та завзято! |