21.07.2011 10:23
448 views
Rating 5 | 9 users
 © Тарас Іванів

Втомлений птах

Повільний Стікс розкинув води, 

Розплескав лемент тісноти. 

Ввігнувся берег, мов із соди – 

Розмив потік сліз кислоти. 


Скелясті долі вимирають, 

Їх у лахміття душі рвуть. 

Чумні, у вічність зазирають –  

Між сріблом думок сіра ртуть. 


Дурненькі знаки сповідають, 

Не відають – нема кінця… 

Що всі у вісімці, не знають, 

Бо вічний час у цього дня. 


Останній подих - або спокій, 

Або ж в’язницю сургучу  

Несуть в собі пустельні кроки. 

Без Бога ноги, як з свинцю. 


Здавалося біг, а ні – на місці 

Розкидав слово по кутах. 

Прибилась стежка в палім листі, 

На берег, де втомився птах. 


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.03.2012 13:23  Оля Стасюк 
 21.07.2011 10:41  Тетяна Чорновіл => © 

Втомилися летіти, то біжіть. Кажуть, у страусів це непогано виходить :)))) Є прикольний мультик на цю тему (послушай меня, птица...) :))))

Публікації автора Тарас Іванів

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо