26.02.2021 04:58
для всіх
192
    
  1 | 1  
 © Тетяна Чорновіл

Куріпка

Куріпка

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Український віршований варіант якутської казки

Казали люди, що давно колись

Всі птахи разом в теплий край летіли, 

Крильми гуртом на південь тріпотіли, 

Й додому з вітром повесні неслись.


Куріпка теж літала в ті краї, 

Хоч крила в неї, звісно, слабкуваті.

Тож часто десь сідала спочивати, 

Й чекати всім доводилось її.


Та якось рано холоди підкрались, 

Сніги ще в осінь землю замели.

На південь птахи зграєю збирались

І в поспіху куріпку не взяли.


Зима снігами землю щедро вкрила

Зі стужею морозів та вітрів, 

Куріпка схованки в заметах рила

Для захисту від холоду й звірів.


Ті крила, що слабкі були в польоті, 

Для змаху в небі трохи замалі, 

Пташині стали з лапами в пригоді –

Сніг розгрібати з мерзлої землі.


Тож не боялась, хоч біда спіткала, 

В снігу робила ходи-рівчаки, 

Для їжі в ґрунті корінці шукала, 

Кору вербову, ягель і ростки.


Зробилася в снігу нарядна й пишна, 

Летіти в небі точно не змогла б, 

Збіліла сіра вдяганка колишня

І теплі камуси для двох невтомних лап.


Як птахи в зграї прилетіли з півдня, 

Відбувши зиму по чужих світах, 

Їх вийшла стріти не сіренька бідна, 

А біла вже куріпка, видний птах.


Своїх зрадливих друзів не корила, 

Що кинули самотню та слабку, 

Мандрівників вітала, білокрила, 

І проспівала пісню ось таку:


– Коли гуртом ви в теплий край летіли, 

Мене з собою взяти не схотіли.

Та я в снігах без вас не пропадала, 

Погладшала й гарненька з виду стала.


Минає час, та перельоту втома, 

Куріпку в дні осінні не гнітить –

Вона з тих пір завжди зимує вдома

І в теплий край у зграї не летить.




Якути – корінне населення республіки Якутія (Саха), найбільш чисельний із усіх корінних народів Сибіру. Про предків якутів знаходимо згадку в 14 столітті як кочове плем’я куриканів, які до 15 сторіччя проживали на Забайкаллі. Самоназва народу звучить як саха (в множині сахалар). Є ще давніша назва уранхай (ураанхай, ураангхай).

Більшість якутів проживає в Якутії на території Росії, але є невеликі групи в Магаданській, Іркутській області, Красноярському та Хабаровському краях.

Якутська мова вважається другою державною мовою в Якутії разом з російською, але нею більше говорять в домашньому побуті і в тісному спілкуванні, в культурно-масових заходах. Останнім часом стали виходити на якутській мові радіо- і телепрограми, газети, журнали та Інтернет.

Якутська мова користується алфавітом на основі кирилиці з додаванням деяких оригінальних літер і дифтонгів для відображення подвоєних звуків. Якути – дуже трудолюбивий, витривалий і наполегливий народ, здатний пристосовуватися до нових умов життя, переносити труднощі, незгоди і голод.

Фольклор багатий і різноманітний – древній епос олонхо, пісні, казки. Теми казок різнопланові. Серед них є багато казкових історій з персоніфікованими тваринами. Казка «Куріпка» у цікавій і повчальній формі доносить з давнини історію про те, чому біла куріпка, яка мешкає на території Якутії, не літає в теплі краї на зиму.


Камуси – взуття якутів з оленячої шкіри

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.02.2021 20:59  Серго Сокольник => © 

Любив я в дитинстві казки різних народів... Навіть ментальність іншу видно... Тоді я не думав над цим, та відмінності відчував... Респект, Таню)

 26.02.2021 07:52  Каллистрат => © 

Отличный перевод пани Татьяна! Спасибо!

Эх, ностальгия…. ))))

Помню, как в классе четвёртом, по окончании учебной четверти всех отличившихся учеников награждали книгами.

И вот мне, как отличнику вручают книгу «Богатырь на гнедом коне» (народный эпос племён олонхо/ оронхо) с чёрно-белыми иллюстрациями.

А «хорошисту», сидящему рядом со мной форматную книжку «Дядя Стёпа» с красивыми цветными иллюстрациями. И он, получив её, сидел и так снисходительно косил на меня глазом, дескать, может ты и отличник, зато книгу мне дали красивее, чем у тебя, там же не на что смотреть!

Я даже было подумал, вот так учишься, учишься, а в результате получаешь нечто хужее, чем у других, так стоит ли учиться?

Но полистав книгу, пришёл к правильному выводу, что – «Дядю Стёпу» и каждый дурак может прочитать, а вот кто будет знать о свершениях Нюргуна – Боотура, ещё вопрос!

И он так и остаётся. Вот кто в древнем Киеве знает о подвигах славного Нюргуна – Боотура из племени олонхо?! )))))