Падаючий плід
Плід падає у тиші незбагненній,
де я стою, де ночі небосхил,
де час завмер, як плід летів поз мене,
перлини зоряні, весь світ по мірі сил,
охороняли сповнений, як слід,
солодким соком падаючий плід.
Я чую, як він гулко б’є по тверді
і вибухає в трав’яо́му тлі,
даруючи в своєму милосерді
насіння, сік і плоть сухій землі.
Так серце в пам’яті лишає слід,
як, рідне, б’є в обійми, мов цей плід.
02.04.2021р.
