Алла Мейта Падає небо краплями на бетон
Вивільняє жилаву смуту літа.
Проростати пагоном - моветон,
Ліпше поплестись плющем по липі.
Краплі розтікаються в сизий пар,
До веселки треба сонця й повітря,
Гідно протанцьовує свої па
На алеї каштан свічкоподібний.
Вітер-здиба сховає в кишені руки,
Висушить мокрий натяк грози,
Зеленою впертістю пагін проб`є сірі звуки
Щось про себе скажи, щось скажи...
Софіївська Борщагівка, 12.06.21
21.06.2021 15:39 Віктор Насипаний => © |
 Гарно пишете. Яскраво! |
14.06.2021 09:38 Ольга Шнуренко => © |
 Чудова пейзажна замальовка. "Жилава смута і вітер-здиба" можна було б запатентувати як авторські неологізми, але особисто я не не розумію семантику цих образів. Може поясните мені... |
13.06.2021 22:00 Каранда Галина => © |
 аж захотілося щось про себе сказати... зупинило тільки те, що явно ж не мене питають!))) |