30.09.2021 01:46
18+
117
    
  3 | 3  
 © Ігор Задворний

Я опускаю знесилено руки

з рубрики / циклу «В душі завжди весни потреба»

Я опускаю знесилено руки,

Я відпускаю заморене серце,

Вичерпав сили терпіть тії муки

І над душею знущання відверте.


Спала з очей солодка полуда,

І розчинилась в ранковім тумані,

Прикро, що більше такого не буде

Марева щастя на самообмані.


Кохання росток зів`яв незворотньо,

Гарячі піски засипають оази,

Для тебе я помер, кохана, сьогодні,

Раптово, нежданно, зненацька, відразу.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.09.2021 15:58  Надія Крайнюк => © 

Туга за втраченим коханням... Дуже гарно написаний вірш. Дякую!