Я опускаю знесилено руки
з рубрики / циклу «В душі завжди весни потреба»
Я відпускаю заморене серце,
Вичерпав сили терпіть тії муки
І над душею знущання відверте.
Спала з очей солодка полуда,
І розчинилась в ранковім тумані,
Прикро, що більше такого не буде
Марева щастя на самообмані.
Кохання росток зів`яв незворотньо,
Гарячі піски засипають оази,
Для тебе я помер, кохана, сьогодні,
Раптово, нежданно, зненацька, відразу.
