Недослухана казка

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Вкладала спати матінка кротиха

Своїх маленьких тройко кротенят –

Узваром напувала із горнят,

Під ніс бурчала колисанку стиха.

Та кротенята спати не хотіли

І не стуляли оченят своїх,

У темній тиші сходили на сміх,

Під ковдрами хвостами шурхотіли.

Вже тато кріт кудись підземним ходом

Подався по солодкі корінці,

Щоб врешті-решт невтомні пустунці

Погризли всмак і задрімали згодом.

Кротиха діткам дрімотливу казку

Розповідати стала на ходу –

Про соковиті яблука в саду,

Про бубликів хрумких велику в’язку…

Тож у малят таки стулились очі,

А мама бурмотіла ще під ніс.

Приповз і тато, корінці приніс,

Та вже соньки не їли серед ночі!

Згриз сам, у спальний закуток сховався,

Й за мить якусь сопів собі в норі.

Лиш місяць десь за хмарами вгорі

Дослухати все ж казку сподівався.