Свято першого сніжку

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Зима з вітрами стужу швидко

Снує морозом запізнілим,

Аж ген до лісу, скільки видко

Захурделила пухом білим

В дворах, у полі і в садку.

Там, де вгорнула тінь крислата

Шорстку осику товстокору,

Зійшлись ватагою звірята

В дуплину їжака простору

Приніс капусняку в горняті

З діброви заєць манівцями,

А білка – терну в шоколаді,

Із жолудевими млинцями

Прибігла миша на поріг.

Як знатний кулінар, до свята

Їжак грибків напік ще зранку:

– Скуштуйте, хата чим багата –

З осінніх яблук запіканку

Та горобиновий пиріг.

Звірята славно святкували!

Сові ж на гілці голод снився,

То ще й її за стіл позвали

З шпаком залітним, що спізнився

І в теплий край не полетів.

Господар щедрий – гості раді.

Навіє ще зима відлигу,

А поки в білому безладді

Спадав сніжок святковий тихо,

В слідах на стежці шурхотів.