Прокинувся єнот
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Прокинувся єнот зі снів зимових
В дуплавині грабового пенька,
Шукав запаси корінців у сховах,
Підбив постелю, щоб була м’яка.
Ще б далі спав, та захололи п’яти
І по кутках десь розповзлися сни,
Тож чай зварив з сухого листя м’яти
І запашного цвіту бузини.
Та й визирнув з дверей житла тісного:
– Надворі ж саме темна ніч! Овва!
Озватися, то й то нема до кого,
Аж ген на гілці блимає сова.
– Чи скоро вже весна? Не знаєш часом? –
В сови єнот крізь темінь запитав.
– Пугу-пугу! – сова озвалась басом,
– Недавно тільки рік новий настав!
Назад єнот в своє житло вернувся,
З лап обтрусивши мокруватий сніг,
В м’яку постелю листяну вгорнувся,
Угрівся й знову задрімати зміг.
Спросоння корінець солодкий схрумав,
Зручніше простягнувся на боку
І їжака провідати надумав
В норі край лісу зранку по сніжку.
Крізь сон снував думки: – Їжак зрадіє,
Як тільки я з’явлюся на поріг,
Балачку про життя-буття затіє,
Спече для мене яблучний пиріг…
Заплющились самі-собою очі,
Поринули думки у снів дива.
У тьмі лісній дрімало все край ночі,
На гілці тільки блимала сова.