02.02.2022 05:17
for all
13 views
    
rating - | no usr.
 © Тетяна Чорновіл

Прокинувся єнот

Прокинувся єнот

Прокинувся єнот зі снів зимових

В дуплавині грабового пенька, 

Шукав запаси корінців у сховах, 

Підбив постелю, щоб була м’яка.


Ще б далі спав, та захололи п’яти

І по кутках десь розповзлися сни, 

Тож чай зварив з сухого листя м’яти

І запашного цвіту бузини.


Та й визирнув з дверей житла тісного:

– Надворі ж саме темна ніч! Овва!

Озватися, то й то нема до кого, 

Аж ген на гілці блимає сова.


– Чи скоро вже весна? Не знаєш часом? –

В сови єнот крізь темінь запитав.

– Пугу-пугу! – сова озвалась басом, 

– Недавно тільки рік новий настав!


Назад єнот в своє житло вернувся, 

З лап обтрусивши мокруватий сніг, 

В м’яку постелю листяну вгорнувся, 

Угрівся й знову задрімати зміг.


Спросоння корінець солодкий схрумав, 

Зручніше простягнувся на боку

І їжака провідати надумав

В норі край лісу зранку по сніжку.


Крізь сон снував думки: – Їжак зрадіє, 

Як тільки я з’явлюся на поріг, 

Балачку про життя-буття затіє, 

Спече для мене яблучний пиріг…


Заплющились самі-собою очі, 

Поринули думки у снів дива.

У тьмі лісній дрімало все край ночі, 

На гілці тільки блимала сова.

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись