Голодомор

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

Геноцид починається з вбивства однієї людини, не за те, що вона зробила, а через те, хто вона є.

Кофі Аннан

90 років сплило, зі страшної дати.

З дати, як над тілом сина голосила мати.

З дати що навік озветься через роки болю,

Як народ загнали в клітку із голодомору.

Як голодні діти пухли в 32-гім році,

Як провели українцям створення "колхозів",

Як зерно в них вимітали - "Перший хліб державі!",

Як на місці їх вбивали, за перешкоджання.

Геноцид всього народу - клята тиранія!

Муки та страждання люду - від лютого змія.

Вік червоного терору і нищення роду

Понад все кати хотіли - відібрать свободу.

Та нація то все прожила й пронесла роками,

Як "совєти" помагали "п`ятьма колосками",

Як життями мілліонів колгосп будували,

Як Сталін та його поріддя народ "годували".

Плач у селах, завивання та бажання смерти,

Цих історії сторінок вже ніяк не стерти.

Цілі сім`ї вимирали і не видно кінців,

На той світ пішли мільйони простих українців.

Неважливо чи дитина чи старенька мати.

Українець?!! Сталін каже: "Треба помирати!".

Та не просто помирати, а прожити страту -

Поховати дітей, жінку, та старого тата.

Як вдавалось далі жити, як ще серце билось?

Чом воно в такую пору, тай не зупинилось?

Чом прокляті комуністи заживо не згнили?

Чом роками українців голодом морили?

Безліч запитань лунає, та назустріч - тиша

Зрозуміло лиш однеє - ми то не полишем.

Буде завжди в листопаді свічечка горіти,

В память про страждання люду, що так хотів жити...

с. Атаки, Дністровського р-ну Чернівецької обл., 26 листопада 2022 року