Час піском замете піраміди
з рубрики / циклу «2024»
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?"
Тарас Шевченко, "Гайдамаки"
Ця вічність – така скінченна…
Не віриш? – спитай Атлантиду:
А гарна ж була. І чемна…
Та час – він жалю не має.
Кургани – врівні з землею.
І навіть Господь не знає
Що буде… Колись течією
Нас викине десь на берег,
Ми зліпимо нову хатку.
І дбатимем. І надбаєм
Собі і добра, й достатку.
І дітки, такі маленькі,
Народяться нам на втіху.
Ми навіть радіти будем,
Ми будемо добрі й відкриті.
Та десь у спіралях генних
Заплуталась пам’ять роду
Про те, як в вогні горіли,
Про те, як ішли під воду,
Про те, що життя коротке,
А ворог такий підступний…
І навіть зустрівши вперше
Впізнаємо запах трупний…
Ми зведЕмо нові піраміди.
Насиплемо нові кургани,
Збудуєм свою Атлантиду,
І навіть загоїмо рани.
Ми стулим свою безмежність
З скінченної кількості митей,
Воскреснемо після смерті,
І будемо далі жити…
Лубни, 20.01.2024
