05.06.2025 11:42
18+
12
    
  2 | 2  
 © Олександр Буй

Фатальне рішення

Фатальне рішення

Зніме окуляри Абадо́нна,  

Погляд блисне в душу, мов рентген – 

І на зо́всім ще не сивих скронях 

Вени запульсують за момент. 


Револьвер підніме Азазе́лло – 

І фонтаном через рану кров. 

А у ній живуть, іще не вмерли,  

Віра, і надія, і любов... 


Не логічно, що там і казати,  

Ігноруючи душевний вміст,  

В мене, як у Майгеля, стріляти 

Виключно за те, що я – «чекіст». 


Та на цьому полі я – не воїн. 

Тут не діють звичаї війни,  

Бо за всім спостерігає Воланд 

Зеленавим оком сатани... 


Я його, насправді, не боюся,  

Але сумнів душить, мов удав: 

Чи питав він дозволу Ісуса,  

Як про мене рішення приймав? 


Наші вчинки так багатогранні. 

Хто спроможний оцінити їх? 

Наказав Лонгі́нові Афра́ній 

Збавити Ісуса мук земних – 


Списом той приніс Його у жертву… 

Все, мабу́ть, працює саме так: 

Неминуче мусимо померти,  

Щоб воскреснуть у людських серцях. 


Азазелло! Ти не схиб, друзяко! 

Заслужив, по всьо́му видно, я,  

Щоби смерть була, немов відзнака,  

Ба́йдуже, що зо́всім не моя. 


А коли вже буде кров розлита 

І крізь неї проросте лоза,  

Іноді хай плаче Маргарита,  

Прочитавши те, що я писав. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!