16.06.2025 22:10
18+
26
    
  3 | 3  
 © Олександр Буй

Публічна самота

Публічна самота

Столичними відкосами –

Підйомами, узвозами –

Дорога непроста.

Самотній серед натовпу…

І не хотів, а на́ тобі:

Публічна самота.


Ніку́ди не сховатися –

Усе одно снуватиме

Навколо тебе люд.

Та всі вони – як ро́боти:

Зашорені, озлоблені,

Руки́ не подадуть.


Бував у чистім полі я, –

Від обрію до обрію

Немає ні душі́, –

Але повірте скептику,

Що за́тишно і те́пло там,

Бо там я – не чужий.


У полі знав: як стрінемось

Із іншою людиною, –

Хоч рідко, а бува, –

Ми чемно привітаємось

Та для розмови зна́йдемо

І привід, і слова.


Там гарний люд у більшості

І те́пло не від щільності –

Від щирості в серцях.

Добро – усім за правило,

Любов і віра правлять там

З початку до кінця.


А в цьому мегаполісі –

Тут за людей аж болісно:

За течією плин,

Молекули і атоми

У броунівськім натовпі,

Де кожен – сам-один.



Київ, 2025

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.06.2025 10:03  Крайнюк Надія Олекса... => © 

Дуже гарно! Дякую!