Знов дивує пора загадкова...
І тривожне «курли» в вишині,
У багрянець вдягнулась діброва
І калина немов у вогні.
Стоїмо на галявині лісу,
Задивляємось в осені дар,
Крізь прозору зелену завісу
Проглядає з небес золотар.
Осінь тихо торкає долоні,
Наче ми у казковому сні,
І над нами в небесному лоні
Наші мрії пливуть чарівні.
Дістає золотар візерунки
З чарівної торбинки скарбів,
Вітерець їх немов подарунки
Розсипає у крони дубів.
Я тобі не кажу ані слова,
Ані слова не мовиш мені...
Надихає любов`ю діброва
І горять калинові вогні.
Віддзеркалюють в кошику грона,
Мов намисто дівочі літа –
То в душі в потаємнії схрони
Осінь ніжність свою запліта.
Знов дивує пора загадкова
І тривожне «курли» в вишині,
В багрянець зодягнулась діброва
І калина немов у вогні…
М. ЛЬВІВ, 07.03.2026