Обірвалось бабине літо...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Обірвалось бабине літо
дощами.
Вкрились інеєм квіти тендітні
останні.
Стало холодно в серці, свіча
не нагріє.
І надія самотня вже згасла,
не тліє.
А душа іржавіє, скрипить,
не літає.
Стара рана болить, а нову
й не згадаю.
Пам’ять рве почуття, кожен клаптик
ховає
Літо бабине листом жалі
замітає.
1.10.2010